?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Next Entry
Літературне життя Кривбасу станом на 2009 рік
olahvostova
Літературне життя Кривбасу станом на 2009 рік

Огляд літературно-культурного життя Кривого Рогу хочу почати з констатації: воно на сьогодні дуже жваве. Судіть самі. Беручи офіційно, у нас є три потужні письменницькі організації — літературне об'єднання при альманахові «Саксагань», Асоціація криворізьких літераторів та Літературне об'єднання творчо обдарованих співгромадян «ЛОТОС». Місто має в активі чотирьох членів Національної Спілки письменників України — це Олексій СТАРІКОВ, Анатолій ЛИПИЦЬКИЙ, Віктор ГРИЦЕНКО, Григорій ГУСЕЙНОВ. Останній є також лауреатом найпрестижнішої в країні Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Варто згадати лауреатів інших премій. Зокрема, письменник Ігор БУЗЬКО двічі ставав призером всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» та конкурсу благодійного фонду «Смолоскип», призові місця посідали свого часу Дана ОЛЕЙНІКОВА та Анна ДАВИДОВА, часто-густо повертаються з різноманітних конкурсів із нагородами Тетяна МЕЛІХОВА та Тетяна КОШЕЛЬ. Окремо слід сказати про популярного нині Максима КАБІРА, чий перелік перемог і нагород зайняв би кілька сторінок тексту.
У Кривому Розі проводяться літературні конкурси, як відбіркові загальноукраїнського масштабу, наприклад, «Собори наших душ» і «Проба пера», так і загальноміські. Найвідомішим і найбільш «розкрученим» з-поміж них є «Україна моя квітуча». За важливою і приємною традицією, щорічно в підсумку цього конкурсу виходять колективні збірники.
Поступово формується поживне мистецьке середовище. Регулярно проводяться зустрічі з письменниками по бібліотеках міста. Нещодавно були започатковано «Кафедральні міжсоборчики» — неформальні зустрічі творчої інтелігенції міста, які проходять з ініціативи знаного в місті гурту «Кафедра зеленої музики». А торік за сприяння клубу любителів природи «Саксагань» та особисто Василя БІЛОУСОВА в Дубовій Балці пройшов всеукраїнський поетично-музичний фестиваль «Руді тексти», який став подією серпня в Україні. Це — виразний знак уваги і серйозних очікувань від літераторів нашого міста.
Втішно, що багаторічну природну монополію на публікацію творів місцевих авторів, яка належала альманахові «Саксагань», рік тому порушив альманах «Артефакт». Його редактор Олег КОНОН-КОЗЯК друкує переважно тих, хто з якихось причин не стикується з «Саксаганню», і ця конкуренція рано чи пізно піде на користь обом виданням. Популяризацією творів місцевих авторів займаються інтернет-ресурси www.krivbass.in.ua та www.kr2012.com.ua. Це не дуже скромно, але я таки скажу: Кривому Розу пощастило мати одну з найкращих в Україні телевізійних програм про книжки — «Книжкову полицю» на телеканалі «Рудана».
У Кривому Розі виходить друком чимало книжок різної тематики. Неможливо обійти увагою ґрунтовні краєзнавчі видання — «Історичну енциклопедію Криворіжжя» за редакцією Олександра МЕЛЬНИКА та двотомну «Енциклопедію Криворіжжя» за редакцією Володимира БУХТІЯРОВА. Значною подією, хоч поки що і не вербалізованою на відповідному рівні, став вихід книжки «Міжліття, або Ті, на кого сподівалися» Наталії КОЛІСНИК та Родіона КАШЕЛЯ — людей, які свого часу були ключовими фігурами славетного криворізького мистецького руху «Сплав». Неабиякою удачею я б назвала появу книжок Володимира БЕРЕСНЄВА «Выжить и вернуться» та «Выкуп у смерти», які засвідчили появу перспективного майстра детективного жанру. З-поміж поетичних і прозових видань я б виділила «Культ» Максима Кабіра, «Иносказания» Інни ДОЛЕННИК, «Тріумф і тишу» Любові БАРАНОВОЇ, двотомники творів Анатолія Липицького та Анатолія ГРЕСА.
Чудові книжки для дітей пишуть Людмила БОНДАР і Вадим БАРАЛЮК, а також, звісно, згаданий уже сьогодні Олексій Старіков, який позаторік видав прекрасну книжку «Здраствуй, день!» і отримав за неї щедрий урожай нагород і премій. Кирило ЧИСТЯКОВ, знаний як автор молодіжного роману «Северо-запад юго-востока» у найпрестижнішому українському видавництві «Факт» видав роман «Фаза Урана» — надзвичайно цікавий твір, дія кого відбувається у Кривому Розі. Очікується вихід друком дебютних книжок перспективних письменників Інни ЄСІНОЇ, Мар’яни НЕВИЛІКОВНОЇ та інших.
Маю свій варіант відповіді на сакраментальне «що робити». Давно назріла потреба запровадити фінансування видань із міського бюджету на конкурсній основі на підставі рішення авторитетного комітету із широким суспільним обговоренням, як це робиться в багатьох містах. Варто підготувати і видати кілька подарункових фотоальбомів про Кривий Ріг. Треба нарешті розпочати проведення прозорого конкурсу-рейтингу «Книжка року в Кривому Розі», розмови про який уже точаться кілька років. І, звісно, слід послідовно і детально інформувати криворіжців про новинки місцевої, всеукраїнської та світової літератури у ЗМІ, в навчальних закладах та на підприємствах. Давайте не тільки обмежимо торгівлю у 25-метровій зоні від шкіл, але й розташуємо білборди з рекламою найкращих книжок, як це було зроблено, наприклад, у Львові. Давайте попросимо словесників навчальних закладів усіх рівнів акредитації проводити зустрічі з письменниками щонайменше раз на два місяці. І проаналізуємо результати, наприклад, через рік.
І наостанок про найболючіше, про нашу спотворену історичну пам'ять. Маємо в місті по два пам'ятники Тарасу Шевченку і Максиму Горькому, плюс один — його літературному персонажу Данку, пам'ятник Льву Толстому, Олександру Пушкіну та Михайлу Лермонтову. І жодного монументу Лесі Українці, Івану Франку, Миколі Хвильовому чи Олесю Гончару! Із-поміж майже півтори тисячі вулиць Кривого Рогу значна частина названа на честь письменників — улюбленого поета Сталіна Сулеймана Стальського, мандрівника з Петербурга в Москву Олександра Радищева, «розгромного» Олександра Фадєєва та багатьох інших. Лише одна на все місто вулиця носить ім'я криворізького літератора — це вулиця Володимира МИХАЙЛИЧЕНКА. Досі висить у повітрі питання про присвоєння одній із вулиць Кривого Рогу імені загиблих членів літературного об’єднання «Рудана», 25-ті роковини загибелі яких торік пройшли і забулися, і імена надзвичайно талановитих Бориса ЖУКОВСЬКОГО чи Сергія МОХОВА так і згадуються лише під дату. Так само досі належно не вшановані Іван КОШИЦЬКИЙ та Михайло ПРОНЧЕНКО, Борис КУНОВСЬКИЙ і Юрій КАМІНСЬКИЙ, уже не кажучи про Павла ГЛАЗОВОГО.
Звісно, питання варті обговорення, до якого запрошуються всі, кому є що сказати. І особливо ті, хто може щось конкретне зробити.
Ольга Хвостова для «Вестника Кривбасса».